Нагадуємо, що триває наш конкурс «Найкращий блогер України 2024». І поки наші учасники публікують свої дослідження на розслідування на раунд плей-оф, давайте згадаємо найкращі роботи минулого тур.
Нагадаємо, що темою було ретро. Тут буде безліч крутих історій, які точно варто перечитати.
«Моя найкраща історія, пов’язана з Хакімом, була у 94-му році, коли він отримував нагороду МВП сезону. Він чи не єдиний гравець в історії, який соромився її отримувати. Якщо ви подивитесь на відео того нагородження, то побачите, що він навіть не тримає її, а просто легко торкається. Бо він завжди казав, що це командна заслуга, а не його» – так легенда НБА Кенні Сміт описував людину, яка принесла йому два чемпіонські персні.
Реслінг у Північній Кореї? Так, Міша Пихней розповідає історію одного із найкарколомніших шоу 1990-х.
Олімпійські ігри – мрія кожного спортсмена. Ще з давньогрецьких часів імена переможців цих змагань увіковічнювали для нащадків. Тож і сьогодні будь-який атлет жадає стати тріумфатором на Олімпіаді, адже це назавжди закріпить його ім’я в пантеоні найкращих. Але якщо є ті, хто увійшов в історію, то існують й інші, хто в цю історію «вляпався». Про таких олімпійців, що запам’яталися своїми конфузами, розповість блог «Про все і ні про що».
Цей пост вже був у нас на головній, але якщо ви ще не читали, то обов'язково перечитайте пост Ігоря Симоненка.
Остання гонка у швидкісній конфігурації Монци, рекорд якої протримався до 2003-го. Чудова історія про вінтажну Формулу-1.
Ви точно чули про них, можливо, навіть читали, але не лишнім буде освіжити в пам'яті цю культову британську історію
До міжнародного аеропорту Наріта, Японія під'їжджає лімузин із ісландськими прапорами на капоті. З нього виходить вже старий білий чоловік з довгою бородою, якого тримає за руку дружина-японка. До них моментально підбігають журналісти з камерами та мікрофонами, сподіваючись отримати бодай-який коментар.
Звичайна людина навряд чи зрозуміє, звідки такий ажіотаж. Але насправді все просто: великий чемпіон Боббі Фішер нарешті вийшов із в'язниці і летить на свою нову Батьківщину, в Ісландію.
«Мета гри — просто штовхати м’яч, – дещо збентежено пояснював спортивний репортер New York Times. «Штовхбол виглядав як гра для кремезних та активних чоловіків, але дуже потішив глядачів».
Ніколи не чули про таке? Здається, найбільш екзотична гра з м'ячем знайдена.
«З великим сумом повідомляємо, що Девід Вілкі програв свою битву з тяжкою хворобою», – з такою заявою у травні вийшла в пресу родина олімпійського чемпіона з плавання. Рак виявився сильнішим за видатного спортсмена. Але ім’я Девіда Вілкі назавжди вписано золотими літерами в пантеон найвидатніших шотландців. При чому двічі.
Спочатку цього досяг повний тезка плавця у першій половині XIX століття. Девід Вілкі – чи не найвидатніший живописець та гравер Шотландії того періоду.
Наш же герой малював жахливо. Але це йому і не потрібно було. Він зміг стати справжньою іконою для британців у 1970-х роках у зовсім іншій сфері – у плаванні.
Ще один олдскульний формульний пост. Історія про німецького пілота, що став легендою задовго до Міхаеля Шумахера.
А пам'ятаєте Джона Фленагана? Йому лише 31, але він давно вже пішов з великої гри. Ностальгія для всіх фанів «Ліверпуля»
А ви чули колись про цього чоловіка? Карколомна доля, про яку варто почитати у тексті Едуарда Лопушняка.
***