Фінал НБА поки що відверто не вдається – йому критично не вистачає боротьби, інтриги та драми. Але це не проблема «Бостона»: найкраща команда регулярного сезону, що отримала дуже легкий шлях по сітці плей-оф Східної конференції, спокійно переграє переможця Західної, і близько не демонструючи свій найкращий баскетбол.
Втім, саме у цьому й полягає фішка майже чемпіонських «Селтікс» (серії з перевагою в 3-0 не програвав ще взагалі ніхто за всю історію НБА, тож можна поступово починати вітати клуб з 18-м чемпіонським титулом) – вони цілком здатні знайти і реалізувати свою перевагу без Крістапса Порзінгіса, у поганий кидковий день Джейсона Тейтума і проти суперника, що нарешті віднайшов свою гру і пішов на затяжний ривок.
Останнє – найважливіше, бо у 2024-му «Бостон» нарешті позбувається тієї чокерської ментальності, яка заважала команді досягати успіхів раніше (згадайте хоча б постійні поразки від «Маямі» з шокуючим апсетом у минулорічному фіналі конференції, куди «Хіт» дійшли із восьмим посівом). Це, як і все інше – підсумок цікавої кадрової роботи, яку провели нинішній президент клубу з баскетбольних операцій Бред Стівенс та його попередник Денні Ейндж, що зараз обіймає аналогічну посаду у «Юті».
Роботи абсолютно унікальної – шістьох найважливіших своїх гравців у плей-оф-2024 «Селтікс» отримали через ринок обмінів. Нічого подібного у новітній історії НБА ще не було – тож саме час вибудувати стрункий таймлайн трейдів, які вже майже принесли зеленій організації рекордний банер.
Быстрые ссылки
🍀 Липень 2013 року. «Бостон» отримує Джеральда Воллеса, Маршона Брукса, Кіта Боганса, Кріса Хамфріса, три піки першого раунду у 2014, 2016 і 2018 роках та право обмінятися піками першого раунду у 2017 році від «Брукліна» за Пола Пірса, Кевіна Гарнетта, Джейсона Террі та Ді Джея Вайта
Наймасштабніше пограбування 21 сторіччя та причина номер один, чому росіянин Михайло Прохоров увійшов в історію як один з найгірших власників клубів НБА усіх часів.
Віддавши власне минуле – так, чемпіонське, суперзіркове, а іноді й взагалі легендарне (Пірс), але все ж минуле, – «Селтікс» взяли недолугий менеджмент «Нетс», який хотів виграти все й одразу, у заручники на наступні п’ять років. Чудово розуміючи, що до 2018-го, коли «Бруклін» мав би віддати останній пік першого раунду, усі ці гарнетти та террі, заслужені люди і переможні гравці, вже будуть спочивати на спортивній пенсії, а їхня колишня команда знаходитиметься дуже далеко від перших місць у турнірній таблиці та боротьби за чемпіонство.
В 2014-му все виглядало не так вже й погано для «Нетс» – віддавати прийшлось тільки 17-й пік, під яким «Бостон» взяв Джеймса Янга (три сезони за «Селтікс» з лави запасних, Ліга розвитку, Європа – востаннє був помічений рік тому у чемпіонаті Італії за «Тревізо»). А от за два роки Ейндж святкував свою першу перемогу: вибір «Брукліна» за підсумками лотереї став третім і був конвертований у Джейлена Брауна. Цілком можливо, що MVP фінальної серії цьогорічного плей-оф.
🍀 Червень 2017 року. «Бостон» отримує третій пік драфту-2017 та пік першого раунду драфту-2019 від «Філадельфії» за перший пік драфту-2017
Це історія вже не тільки про пограбування «Брукліна» (бо перший вибір у 2017-му – це теж наслідок обміну імені Пірса-Гарнетта), а й про правильну оцінку ситуації всередині ліги. Фаворитами драфту семирічної давнини були гравці першої позиції: хайповий Лонзо Болл та Маркелл Фульц, який у своєму єдиному сезоні в NCAA дійсно виглядав як людина, що з часом зможе розривати найсильнішу лігу світу.
«Селтікс», які на той момент мали у своєму складі не лише Брауна із Маркусом Смартом, а й дворазового олстара і великого улюбленця місцевих вболівальників Айзею Томаса (рівно за два місяці його обміняють у «Клівленд» на Кайрі Ірвінга), прорахували усі сценарії і дійшли висновку, що баскетболіста, якого вони дійсно хочуть бачити у команді, можна обрати під піком трохи нижчим за перший. І вийшли з драфту-2017 не лише із Джейсоном Тейтумом, своїм майбутнім френчайзом, а й з активом на майбутнє – вибором у першому раунді 2019 року. Яким, щоправда, скористались не найкращим чином: за «Бостон» Ромео Ленгфорд провів трохи більше ста матчів, а у сезоні, що завершується, бігав за фарм «Юти».
Але тут важливий інший факт – у світі без двох цих трейдів «Селтікс» у 2017-му отримали б з драфту хіба що Кайла Кузму. Не найгірший сценарій, який суттєво допоміг «Нетс» зменшити масштаби катастрофи (форварда обміняли в «Лейкерс» на Діанджело Расселла, який у «Брукліні» став олстаром і вивів дуже посередню команду в плей-оф), але порівнювати це із впливом на клуб вибору Тейтума просто несерйозно.
🍀 Червень 2021 року. «Бостон» отримує Ела Хорфорда, Мозеса Брауна та вибір у другому раунді драфту-2023 від «Оклахома-Сіті» за Кембу Вокера, пік першого раунду драфту-2021 та пік другого раунду драфту-2025
Домініканський бігмен, що провів у майці «Селтікс» три якісних сезони в період з 2016-го по 2019-й, вирішив монетизувати власне резюме, ставши вільним агентом – у 2019-му отримав від «Філадельфії» чотирирічний контракт на майже 100 мільйонів доларів, який на той момент виглядав певною переплатою за 33-річного вже баскетболіста. «Бостон», маючи у складі Роберта Вільямса і щойно задрафтувавши Гранта Вільямса, вирішив зекономити на п’ятій позиції, давши коротенькі контракти ветеранам на кшталт Даніеля Тейса та Енеса Кантера – а гроші, що звільнились, витратив на підписання Кемби Вокера на правах вільного агента.
Проте майже одразу стало зрозумілим, що багатомільйонні муви не працюють – ані для «Сіксерс», де Хорфорд провалив свій перший та єдиний плей-оф (7,0 очка та 7,3 підбирання в середньому за гру), ані для «Селтікс», які оперативно з’ясували, що із Кембою на м’ячі боротися можна хіба що за восьмий посів, а не за чемпіонський титул. Вирішити проблеми обом контендерам зі Сходу допоміг Сем Престі: йдучи у велику перебудову, генеральний менеджер «Тандер» мав купу місця під стелею заробітних плат, щоб спочатку взяти на себе контракт Ела, а потім за доплату розміняти його на ще гіршу умову Вокера.
Шаманські маніпуляції Сема збільшили й без того величезний пул драфт-активів «Оклахома-Сіті» ще на два піки першого раунду (один з них, той, що якраз належав «Селтікс», згодом перетворився на Альперена Шенгюна, а другий конвертується у 2025-му), проте у контексті саме «Бостона» важливо, що вони повернули собі Хорфорда – людину, яка саме у зеленій майці грає краще, ніж у будь-якому іншому місці. І зараз 38-річний Ел – найбільш голодний та вмотивований з підопічних Джо Маззулли. Бо розуміє, що його час виграти перший титул у кар’єрі неухильно спливає, і хоче позбутись сумнівного досягнення: його 17 сезонів без жодного персня є другим результатом серед усіх чинних баскетболістів НБА після Кріса Пола.
🍀 Лютий 2022 року. «Бостон» отримує Дерріка Вайта у трейді з «Сан-Антоніо» за Джоша Річардсона, Ромео Ленгфорда, пік першого раунду драфту 2022 року та право обмінятися піками першого раунду у 2028 році
Перший та, забігаючи наперед, єдиний обмін у цій добірці, що був здійснений не в літнє міжсезоння, а у трансферний дедлайн посеред регулярного чемпіонату НБА. Неочевидний на перший погляд, але дуже цікавий, якщо розбирати його постфактум – з урахуванням усіх інсайдів, що вийшли у публічний простір за два роки з моменту укладання угоди.
Головне, що потрібно знати про нього – боротьбу за Вайта вже оновлений менеджмент «Селтікс» на чолі із Стівенсом виграв у попереднього, який в особі Ейнджа переїхав до Солт-Лейк Сіті наприкінці 2021-го (нічого дивного, до речі – Денні родом з Юти, йому досі належить купа рекордів університету Брайхема Янга і він просто вирішив завершити свій баскетбольний шлях поближче до дому). Спочатку «Бостон» вів універсального захисника ще перед драфтом 2017 року, високо оцінюючи його потенціал, а згодом, укомплектувавши тренерський штаб Іме Удокою та Віллом Харді, колишніми асистентами Грегга Поповича у «Сперс», отримав найкращі відгуки про Дерріка вже за час його виступів у профі. Тому довелося ризикувати, перебиваючи пропозицію «Джаз»: обмін першими раундами в 2028-му, захищений лише на перший вибір, згодом цілком може стати проблемою, але подумати про це можна буде колись.
Дивитися на цей трейд потрібно на контрасті – що «Бостон» віддав і що отримав за Вайта, і скільки «Атланта» заплатила і набула в ідентичному за змістом обміні за Деджонте Мюррея. Деррік – навряд чи системоутворюючий баскетболіст нинішніх «Селтікс», але такі люди, що вміють робити на майданчику все на пристойному рівні, хоча й без суперзіркових навичок, на контракті у 18 мільйонів доларів за рік потрібні всім і кожному. Він практично повністю компенсував відхід Смарта у захисті (дві поспіль другі символічні збірні найкращих оборонців року), при цьому не лише не вбиваючи напад, як це періодично робив Маркус, перетягуючи ковдру на себе, а й додаючи йому нових вимірів розумною пасовою грою.
🍀 Червень 2023 року. «Бостон» отримує Крістапса Порзінгіса у тристоронньому трейді з «Вашингтоном» та «Мемфісом» за Маркуса Смарта, Даніло Галлінарі, Майка Мускалу та пік другого раунду драфту-2023
Порзінгіс зразка минулого літа був незрозумілим, і від того не дуже коштовним активом – і це ми ще не знали, що згодом він пропустить тріумфальний для Латвії чемпіонат світу з баскетболу через нове пошкодження. Крістапс серйозно зламався у «Нью-Йорку», де мав зірковий статус, провалився у «Далласі» в ролі головного допоміжного гравця для Луки Дончича, і те, що він віднайшов себе у «Візардс», які ні на що не претендували і навіть за плей-оф не боролись, для НБА загалом особливо нічого не означало. Тому й віддати за нього «Селтікс» довелось не дуже багато: пік другого раунду та не критично важливого Смарта, який став помітно гірше захищатись, отримавши нагороду DPOY, і спокійно міг бути замінений тим-таки Вайтом на більш помітній ролі.
Такий ризик Стівенс цілком міг себе дозволити. Здоровий Порзінгіс однозначно виводив би «Бостон» на новий рівень (це ми побачили якраз у перших двох матчах фіналу, де п’ятірки з латвійцем на позиції центрового були абсолютно летальними, а сам він у соло перепрацював лаву для запасних «Маверікс»), а якби щось не склалося – «Селтікс» нічого неймовірно цінного для себе б не втратили. Тим більше, після минулорічного фіаско у фіналі конференції з «Маямі» клубу було потрібно діяти саме стосовно підсилення передньої лінії: або шукати заміну Хорфорду, який вже суто фізично не здатен давати 35-37 якісних хвилин на рівні боротьби за титул, або зменшувати його ігровий час та роль, додаючи інших гравців.
Так, латвієць не уникнув проблем зі здоров’ям і у своєму дебютному сезоні за «Бостон». Він пропускав матчі у регулярці (зіграв тільки 57 з 82), провів на лікарняному два раунди плей-оф повністю, а зараз ризикує пропустити залишок фіналу через суто порзінгісівську травму – рідкісне пошкодження зв’язок ноги, з яким навіть у «Селтікс» поки не дуже розуміють, що робити. Але навіть якби присутність Крістапса у серії з «Далласом» обмежилась лише першою половиною стартового матчу, це вже зробило б цей трейд виправданим: перший великий ривок «Селтікс», першу серйозну заяву про те, хто у цьому протистоянні є сильнішою командою, він зробив власноруч. Від тих «-29» у першій половині «Маверікс», здається, не оговталися досі – чим далі заходить протистояння, тим більше складається враження, що підопічні Джейсона Кідда просто не вірять, що можуть його виграти.
🍀 Жовтень 2023 року. «Бостон» отримує Дрю Холідея в обміні з «Портлендом» за Малкольма Брогдона, Роберта Вільямса, пік першого раунду драфту 2024 року від «Голден Стейт» та пік першого раунду драфту 2029 року
Останній – і, напевно, найважливіший – елемент титульного пазлу «Селтікс». З одного боку, із ним «Бостону» відверто пощастило: переможний гравець із чемпіонським досвідом, якого Стівенс навряд чи міг би виміняти у прямому трейді з «Мілвокі» (хто ж підсилюватиме прямого конкурента?), за збігом обставин виявився доступним на ринку після мегаобміну між «Бакс» та «Портлендом» за участі Дем’єна Лілларда. З іншого, Бреду потрібно віддавати належне за оперативність реакції та якісно проведені перемовини – він миттєво зрозумів, що відбувається, як саме він повинен діяти, і здобув Холідея, не віддавши за нього жодного з фундаментальних для команди баскетболістів. Навіть Вайта.
Дрю якраз і став тим гравцем, що склеїв нинішній «Бостон». Досвідчений, універсальний, винятково розумний і дуже правильний стосовно відношення до справи, він не робить на майданчику абсолютно нічого зайвого. Коли в більш зіркових партнерів летить – відійде в сторону в нападі і дасть височезний рівень енергії у захисті. Коли потрібна його допомога з набором очок – знайде діри в обороні суперника способом, що недоступний іншим лідерам «Селтікс» (його кати стали справжнім нічним жахом «Далласа» у другому матчі фіналу, де захисник набрав 26 очок переважно з близької та середньої відстані). І, що найбільш важливо, Холідей зараз знаходиться на тому етапі кар’єри, коли йому вже нікому і нічого не потрібно доводити – це абсолютно командний гравець, точно кращий і корисніший для Маззулли, ніж минулорічний Смарт, що не женеться за кидками чи статистикою, а розуміє і приймає власну роль та дуже якісно виконує свою роботу.
Звісно, Дрю – не настільки крутий скорер та клатчер, як Ліллард (чи принаймні як Ліллард часів своїх праймових сезонів за «Трейл Блейзерс»), але поки що все виглядає так, що саме «Бостон» став головним переможцем серії обмінів, що запустив переїзд Дейма у Вісконсин. А Холідей – живим доказом, що якою талановитою та перспективною не була б команда загалом, у битві за чемпіонство дуже складно перемогти, не маючи майстерних ветеранів.
Фото: Boston Celtics / Twitter
