Олена Городна сьогодні провела відмінну гонку і виборола для України бронзу Чемпіонату світу у спринті. Після нагородження спортсменка розповіла кореспондентці нашого сайту, як пройшов для неї цей старт:
– Олена, вітаю вас із медаллю! В минулому році у гонці переслідування ЛЧС ви здобули нагороду, от зараз у вас бронза, які відчуття після цього спринту?
– Щиро дякую за привітання! Ця медаль для мене, як нагорода за всю роботу, яка була зроблена. Звісно, ще є куди рости, та бачу, що все ми робимо вірно.
– Наскільки ви задоволені своїм виступом, та що там сталося під час другої стрільби?
– В цілому, я задоволена своєю гонкою, звісно, що завжди хочеться кращого. Не все вийшло ідеально, є багато моментів, над якими потрібно ще працювати. Зі стрільбою дуже прикро, просто не справилася із хвилюванням. І розумію, що це також важливо, і над цим потрібно працювати.
– Як себе фізично почуваєте, по трасі досить гарно працювали, особливо на останньому колі, адже саме там ви вибороли бронзу?
– Дуже хвилювалась перед стартом, тому що гонка суперспринту для мене була невдалою. Із стрільбою не справилася зовсім, ходом почувалася досить складно. Тож було хвилювання щодо сьогоднішньої гонки. Дуже рада, що сьогодні була у кращому стані і змогла здобути нагороду.
– Яку інформацію вам давали тренери на останньому колі, та де ви винайшли сили, щоб так потужно фінішувати?
– Так, по всій трасі стояли тренери, давали інформацію, корисні поради. Дякую кожному. Коли вийшла після штрафного кола на трасу, то тренери підказали, що до третього місця майже 10 секунд, тож потрібно боротися, старатися, пробувати наздоганяти. Тож думок багато не було, просто хотіла поборотися, віддавала всі сили.
– У день Незалежності ви розділили подіум із подругою по команді, три українки потрапили у топ-6, які відчуття зараз?
– Не передати словами, як це приємно, ще й в такий день. Ще й два роки поспіль нагороди: у минулому році в Брезно-Осрблі, сьогодні тут. Шкода, що тільки бронзова медаль. Було б добре, як би я, або будь-хто з команди здобув би перше місце, лунав би гімн України. Це було б ідеально. І все ж дуже рада, що так все вийшло. Хочу подякувати Збройним силам України, всім нашим захисникам та захисницям, що ми маємо можливість тут змагатися, і, можливо, своїми результатами радувати їх.
– Завтра гонка переслідування, як будете перезавантажуватися?
– Зараз зроблю заминку, а ввечері мабуть буде невеличке тренування. Головне морально себе налаштувати та не робити ніяких помилок, зробити аналіз сьогоднішньої гонки та помилок, щоб завтра їх не повторити і зробити все, на що я готова.
Спілкувалась Ганна Осолодкіна
