Олена Городна взяла участь у змішаній естафеті на Олімпійських іграх, після старту вона прокоментувала свій виступ для Суспільне: Спорт:
— Як оцінюєш свій етап?
— Дуже рада приймати участь у таких змаганнях. Це щось нереально, це мрія. Дещо відставала по трасі, старалась з перших метрів не рватися і не підвищувати темп, тому що в горах жартувати не потрібно з ними, бо десь ти трошки добавиш, перебереш темпом і можеш виключитися до кінця, до фінішу вже. Тому старалась акуратно пройти кола, щоб не виключило на трасі.
— На другому колі відставання почало зростати, стримувала себе, чи це твій хід?
— На другому колі стало дещо важче, вже не було тієї мощі, що була на першому колі… Було важче трохи бігти, тому старалася в середньому темпі триматись і десь знову не перебрати.
— Робота на вогневих рубежах. Яка була твоя тактика підходу до цього компонента?
— Взагалі старалася відпрацювати в своєму темпі, ні за ким не гнатися, не тікати з килимка, чисто в своєму ритмі працювала. На стійці трішки поспішила з другим пострілом, не до кінця довела, тому і вийшов промах, але з першим запасним вдалося закрити.
— По дистанції орієнтувалася на когось, була взаємодія?
— Взагалі на перших двох колах в мене був орієнтир — чешка Воборнікова. На першому колі я не хотіла її наздоганяти, старалася тримати такий здоровий контакт, щоб я її бачила, щоб десь відстань не зростала. Я її бачила постійно, на другому в неї був вищий темп, і мені було важко здоровий контакт з нею тримати.
— Не відразу став відомий склад, коли ти дізналась не нервувала через те, що довго не було інформації?
— Ні, нам ще раніше повідомили склад, приблизно, хто буде стартувати, ще робили тренування, тренер дивився по стану дівчат, хто і як готовий. І в принципі те, що я буду стартувати, я знала це ще до Олімпійських ігор, мені казали, що ти готуйся і будь напоготові завжди.
— Перший твій досвід, наскільки нервувала чи був мандраж, як спалось в останній день?
— Скажу, що по факту Олімпійські ігри нічим не відрізняються від Кубку світу, етапів Кубку світу. Тут ті самі люди, та сама траса, все те саме, стрільбище нам добре знайоме, ми тут не раз тренувалися влітку, тому все відомо було. Але десь, можливо, є цей тиск, ти куди не подивишся: Олімпійські кільця, десь, можливо, психологічно в голові відклалося. Звечора все було добре і була добре налаштована, вночі спалося добре, під ранок уже прокинулася і відчувався такий мандраж, я думаю: так, щось так не має бути. Але все добре, я швидко прийшла в себе і готувалася до старту.
— Як справи у Христини Дмитренко? Чи дійсно вона може повернутися в найближчий час? І чи не передалась хвороба, чи що це було іншим?
— Ні, в неї трішки із зв’язками були проблеми і вирішили перестрахуватися, тому що, як показала практика, і в мене в Остерсунді таке вийшло, що я наче одужала, наче все добре, десь не до кінця пробігла старти і вибила, і в мене температура, і пропустила половину сезону, можна сказати. Тому зі здоров’ям вирішили перестрахуватися, я думаю, що це було правильно.
— Біатлон – дуже популярний вид спорту в Україні, багато його дивляться, твої рідні, близькі люди. Я думаю, ти сама, могла б, видихнути з полегшенням відбувся твій дебют, які зараз думки?
— Ще якось не віриться, взагалі хочеться подякувати усім рідним, усім тренерам, масажистам, передаю їм привіт. Дуже багато людей зробили свій вклад, щоб я тут знаходилась. Хочеться подякувати усім.
— Попереду ще особисті гонки, естафети. Де ти розраховуєш потрапити, як ти сама вважаєш?
— Це, я думаю, вже тренер буде говорити склад: хто, що біжить. Особисто я настроєна на всі гонки і хочеться пробігти все.
— Дякуємо, з дебютом тебе.
За матеріалами трансляції Суспільне: Спорт
