У неділю, 26 травня, «Прометей» офіційно повідомив про закриття міжнародної баскетбольної команди.
Вона проіснувала два роки, базуючись у Ризі, і залишила по собі два чемпіонських титули у Латвійсько-естонській лізі (сезон-2022/23 виграли у фіналі проти латвійського ВЕФ, 2023/24 – в естонського «Калева») та два виходи в плей-оф Єврокубка з історичним півфіналом у 2023-му – повторенням найкращого результату для усіх українських команд у цьому конкретному турнірі.
👉 «Прометей» не братиме участі в європейських турнірах у сезоні 2024/2025
👉 «Кавасакі Брейв Тандерз» оголосили про призначення Гінзбурга головним тренером
👉 Ілля Сидоров попрощався з «Прометеєм»
***
🔺 Міжнародну команду «Прометей» створив влітку 2022-го. Вона стала ситуативним рішенням між початковими амбіціями клубу (довгостроковий проект під серйозні єврокубки та просування власного бренду в Україні, під яке планувалася побудова окремої менеджерської команди з іноземним керівником) та реаліями життя під час повномасштабного вторгнення. Яке унеможливило проведення міжнародних матчів всередині країни та запрошення сюди гравців, що відповідали б рівню Єврокубка на майданчику.
Але ключове слово тут ситуативним: чим довше «титани» грали у Ризі, тим дальшими вони ставали від свого вболівальника – а клуб завжди позиціонував себе саме як український. Тому в якийсь момент «Прометей» опинився перед необхідністю зробити складний вибір – або повністю переорієнтувати міжнародний склад на латвійську аудиторію (замість українських збірників підписувати місцевих, переводити на латвійську мову медійну складову тощо – інакше кажучи, фундаментально розвиватись у новому середовищі, а не просто чекати можливості повернутись додому), або закривати його, жертвуючи здобутками двох останніх років, але при цьому йдучи з роздоріжжя. І, звісно ж, суттєво зменшуючи витрати також.
Обидва сценарії мали свої очевидні плюси та мінуси, але «титани» обрали другий.
🔺 Розпуск міжнародного складу не став грандіозною несподіванкою – ще кілька тижнів тому про високу імовірність такого розвитку подій повідомили латвійські ЗМІ. Коли ж минулого тижня з клубом спочатку попрощався капітан міжнародного складу Ілля Сидоров, а потім його головний тренер Ронен Гінзбург прийняв колектив з чемпіонату Японії, остаточно стало зрозумілим – на баскетбольний сегмент проекту «Прометея» чекає серйозна реорганізація.
Річ у тім, що на Гінзбургу в «Прометеї» було зав’язано чимало процесів. Ще від свого призначення навесні 2021-го він був ключовим дісіжн-мейкером у всьому, що стосується суто спортивної складової – мав залученість суттєво вищу, аніж у пересічного європейського тренера. Робота Нено принесла «титанам» чотири трофеї (Суперлігу та Суперкубок України у 2021-му і два титули ЛЕБЛ) і її точно не назвеш поганою, проте контекст тут інший – досвідченого ізраїльського тренера нереально було просто замінити якимось одним іншим фахівцем, щоб продовжувати бути конкурентоспроможними на євроарені.
Тому призначення Гінзбурга у «Кавасакі Брейв Тандерз» стало чітким індикатором. «Прометею» залишалось тільки підтвердити прийняте рішення офіційною заявою, що клуб і зробив напередодні.
🔺 Два сезони міжнародного складу «Прометея» вийшли близькими за підсумковим результатом (фактична різниця – тільки у перемозі в чвертьфінальному матчі Єврокубка, де «титанів» цьогоріч зупинив французький «Бург» з потенційним топпіком драфту НБА 2024 року Заккарі Рісаше), але відчутно різними за сприйняттям.
Перша команда була продовженням того, що Гінзбург почав будувати ще в Україні до повномасштабного вторгнення РФ – колективом з чіткою захисною ідентичністю, видовищним стилем гри та божевільними хайлайтами від Ді Джея Стефенса, якій не вистачило одного-єдиного влучання до потрапляння у фінал Єврокубка. Друга – принаймні, таке вже склалося враження, – так і не змогла вийти на власний пік, попри монструозний рік від чеського центра Ондржея Балвіна.
Весь сезон-2023/24 міжнародний «Прометей» оточували травми, кадрові пертурбації та, як наслідок, відсутність стабільності у грі: команда могла у будь-який момент видати як топовий поєдинок (друга гра з «Ховентутом» у групі, 1/8 фіналу проти «Аріса», божевільна перестрілка з тель-авівським «Хапоелем» з понад 220 очками на двох), так і відверто невдалий.
🔺 Тепер ці досягнення (а навіть чвертьфінал Єврокубка – хоч і не унікальне, але цілком якісне досягнення) стануть історією. Але «Прометей» не закриває баскетбольну частину проекту загалом – зосередиться на українській команді, яка два сезони існувала паралельно з міжнародною. І в останньому брала участь у внутрішніх турнірах – здобула золото Вищої ліги, вигравши усі до єдиного матчі регулярного чемпіонату та плей-оф, і дійшла до фіналу Кубка України, мінімально поступившись у поєдинку за трофей майбутнім переможцям Суперліги з «Дніпра».
👉 «Прометей» – переможець Вищої ліги України з баскетболу
👉 «Прометей» виграв другу половину фінального матчу Вищої ліги проти «Самбора» з рахунком 62:7
👉 Денис Клевзуник став MVP Вищої ліги з баскетболу
🔺 Втім, як саме виглядатиме майбутній сезон української команди, зараз достеменно невідомо. В українському баскетболі не існує прямого обміну між лігами – за регламентом «Прометей» як переможець другого дивізіону може претендувати на місце в Суперлізі, але остаточне рішення залишається за ФБУ.
Враховуючи загалом непрості стосунки між «титанами» та федерацією і манеру прийняття рішень в українському баскетболі, щось прогнозувати тут практично нереально – лише чекати. Варто згадати хоча б минулорічні події – навесні 2023-го все ніби як було вирішене на користь повернення «Прометея» в Суперлігу після річної перерви, але у підсумку виконком ФБУ відправив команду в другий дивізіон.
Проте загальний посил від клубу чіткий та зрозумілий – команда точно готуватиметься до українського сезону. І, враховуючи туманне майбутнє кількох учасників останнього розіграшу Суперліги, яка дійшла до фінішу із 10 клубами, однозначно не буде у ній зайвою.
🔺 Глобальної кадрової революції для переходу на рівень Суперліги український склад «Прометея» не потребує – там є міцний тренерський штаб на чолі з Олександром Пащенком, одним з наших найкращих фахівців по роботі з молоддю, та кістяк гравців, що почав формуватись ще до повномасштабного вторгнення у вигляді дублюючої команди і розвивався впродовж кількох років.
Без точкового підсилення для претензій на чемпіонство обійтись не вдасться (шутерська складова – must, та й трохи досвіду на мʼячі не завадить), проте навряд чи це стане для «Прометея» серйозною проблемою. Особливо з урахуванням фінансової складової: порівняно з витратами на утримання топ-8-команди Єврокубка конструювати контендерський склад під актуальну Суперлігу – це копійки.
👉 Пащенко – про те, чи нема враження, що «Прометей» має грати у Суперлізі: «Це нехай вирішують наші боси, ми робимо свою справу»
👉 Дмитро Забірченко: «В топ-6 нинішньої Суперліги «Прометей» точно був би»
Тож титульні амбіції «Прометея», скоріш за все, нікуди не подінуться – хіба що рівень турнірів, де ці амбіції реалізовуватимуться, буде нижчим.
🔺 Ну і сайд-історія, про яку потрібно памʼятати в контексті закриття міжнародного складу «титанів» – Україна ризикує на певний час залишитись взагалі без представників у баскетбольних єврокубках.
У сезоні, що завершився, «Прометей» був єдиним нашим клубом на міжнародній арені, у позаминулому – робив це разом із «Будівельником», який у грудні 2023-го розпустив команду та припинив існування з відчутними боргами. Чи готовий хтось інший взяти на себе таку відповідальність – разом з грошовими витратами та організаційними складнощами, викликаними великою війною (не секрет, що можливостей футбольних «Шахтаря» чи навіть «Кривбасу» в українському баскетболі ні в кого немає і близько), – питання відкрите.
Такі вже реалії.
Фото: БК «Прометей» / Facebook
